Наш випускник, відмінник, журналіст Дмитрий Тетюха нині захищає Україну від рашистського зайди-ворога.
У рідкісні хвилини перепочинку відкладає зброю і береться за поезію, бо такі вже вони ці творчі люди.
У соцмережах Діма пише: "Чорноморські хвилі, що змивають укріплення орків на узбережжі Криму (привіт тим, хто дивився "Володаря перснів" і пам'ятає долю Ізенгарду) надихають. Мої вірші не про Крим, але про море і кораблі. А може хтось побачить більше.
...
Життя немов море безкрає,
А люди як кораблі:
Кригу ламаєм незламно,
Б'ємось у вирі подій.
Нас не здолати, бо вірим
У спільні зусилля і братнє плече.
Надію плекаєм - свободу здобудем
А зляканий ворог втече.
Ми живимо сили з любові
До тих, кому захисту дали обіт.
Крізь хмари буремні ця ясная зірка
Нам вказує шлях сотні літ.
Немає штормів тої сили,
Немає і айсберігів брил,
Щоб віру зламали, надію згасили,
Любові позбавили крил.
Тож наша могутність незламна -
Рушає вперед спрагла сталь.
Гудок пролунав і мотори здиміли,
Самі собі створимо рай.
...
Повз хвилі холодні пливе корабель,
Його шлях нелегкий - за дев'ять земель.
Та вітер потужний і примхи погоди
Не згасять жаги нестись у пригоди.
Вода крижана і вітрів ураган,
І бризок солоних на палубу вал:
Негода навкруги, а в кораблі - тиша,
Тут спокій панує і судно ним дише.
У нас все по плану, ми графіки склали,
Журнал бортовий ведемо справно,
По переду берег, де саме - не знати
Все на кону, тож вперед, працювати
Без мапи пливем за серцями велінь,
Маршрути складем для нових поколінь,
Здобудемо славу, нащадки - достаток,
Та справа не в цьому, життя сенс - зростати
...
На фото внутрішньо спокійний я. З думками про насущне та алегорії з кораблями".
Дякуємо Дмитрові за те, що тримає мирне небо над Україною, зичимо якнайшвидше повернутися до практичної журналістики із Перемогою! Бережи себе, друже!