До Дня Небесної Сотні 18-го лютого у Бібліотеці-філії № 13 Вінницької міської ЦБС студенти-журналісти взяли участь у годині пам’яті й бесіді з учасником Революції Гідності. Молодь дізналася хронологію та передумови тих подій, а старші громадяни, згадали жахливі, але доленосні місяці країни.
Запрошений гість, спікер – кандидат історичних наук, заступник директора з виставкової роботи музею Вінниці Сафар'янс Євгеній.
«Я брав участь у різних політичних акціях 2008-2009-х років за пізнього Ющенка. Коли Янукович саме прийшов до влади. Я та друзі-студенти були одними з перших, хто страйкували проти рішень Кабінету Міністрів Азарова. А коли відбувся розгін Євромайдану – серед постраждалих був дехто з моїх друзів».
І от, згадуючи історії з політичного минулого України, кожна свідома людина, яка є свідком теперішніх подій неодмінно ставить собі питання: «Як же так сталося?»
З цього і почалася наша розмова. Як сталося, що як не ми, то наші родичі, знайомі чи друзі голосували за Януковича?
На початку бесіди Євгеній продемонстрував відеоролики, на яких фігурував Віктор Федорович та його «досягнення». Прихильниками персони Януковича всі його промахи, ляпи та непрофесійність сприймалися як така собі людська простота, завдяки якій тоді ще кандидат у президенти здавався ніби ближчим до народу.
Як вийшло, що серед претендентів на пост президента нікого не насторожила людина з кримінальним минулим? Хтось голосував через його галантний вигляд, іншим подобалось орієнтування кандидата на дружбу із росією, а може сталося і так, що в людей, які були свідками постійних радянських репресій, політичні в'язні та в'язні кримінальні прирівнювались і «відсидка» сприймалася ніби щось звичне.
Значну роль зіграла ще й криза 2008-го, зневіра виборців у тогочасному президентові Ющенку. Не всі розуміли те, що після Помаранчевої революції відбулося скорочення президентських повноважень. Зміна форми правління на парламентсько-президентську обмежила вплив Ющенка на парламент. Таким чином суспільство очікувало більшого, ніж міг їм дати третій президент України.
Так в Україну приходить 2010-й, а з ним і Янукович, який починає ламати державно-політичну систему і суспільство «через коліно.» Переманювання політиків, парламентські вибори, а далі й русифікація. Дії, спрямовані на послаблення української армії та «споріднення» її з російською…
«Я дуже добре пам'ятаю, як ми ходили під Верховну раду, протестували проти цього, – згадує Євгеній про Харківські угоди. – Фактично здача Криму відбулася ще тоді, коли їх прийняли. А за 4 роки його віджали зовсім.»
Але як починався Євромайдан? Можете пам'ятати, що попри проросійську позицію Януковича, в економічній сфері він продовжував встановлення партнерських відносин з Європейським союзом.
Угода про Асоціацію мала стати партнерством в усіх сферах, які б забезпечували європейські норми життя, а також збалансовану торгівельну політику з країнами ЄС.
«І ось коли 21-го листопада 2013-го року уряд Азарова оголосив рішення про призупинення підписання Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом, це була як іскра на автозаправці, яка призвела до вибуху. Спочатку локального, серед тих, хто розумів значення угоди про Асоціацію і потім набагато більший вибух, який вбив усе українське суспільство. А саме 30 листопада та 1 грудня, коли Євромайдан розганяли беркутівці».
З того моменту відбулося безліч подій, вони зафіксовані, кожну можна побачити, вивчити. Кожна з них важлива.
Загалом з 18 по 21 лютого 2014 року на Майдані загинуло понад 100 осіб, які і стали «Небесною Сотнею».
«Саме 20-го лютого стався найболючіший для нас момент. На вулиці Інститутській, бійців самооборони починають розстрілювати снайпери. Саме там о 9-й ранку гине і наш з вами земляк – вінничанин Максим Шимко.
Коли Максима привезли до Вінниці, то його – першого загиблого захисника, проводжало все місто.»
Свою розповідь Євгеній закінчував словами:
«Саме в ті дні творилися події, співставні з тими, що відбуваються зараз. Дуже хочу, аби ми пам'ятали ті часи. Про те, який довгий шлях довелося подолати до цього моменту. Бо, насправді, мені здається, що емоційна зневіра яка панувала в жовтні 2013-го, або в січні-лютому 2014-го, вона набагато гірша за те, що ми переживаємо зараз. Бо нас можна зламати лише тоді, коли ми самі зламаємось емоційно.
Хочу побажати нам всім моральної стійкості у такі складні часи і, звісно, не забувати наших героїв. Як героїв Небесної Сотні, так і Захисників України, що воюють за нас зараз».
Пам'ять і слава всім героям, що брали участь у Революції Гідності. Дякуємо за вашу боротьбу.