Сьогодні прослухали лекцію від КЖЕ: «Досвіди і
практики документування війни. Розповідь українського воєнкора», спікером котрої виступив Андрій Дубчак, який є відеографом, фотожурналістом, воєнним
кореспондентом, засновником та
керівником незалежного медіа «Donbas Frontliner».
Воєнкор поділився своїм досвідом та знаннями щодо
роботи в зоні бойових дій. Розповів що
при таких важких умовах авто стає фактично другим домом.
Журналіст, як універсальний солдат, повинен знати та
вміти все, щоб надати допомогу собі й мати можливість надати її іншим.
Тому перед поїздкою на лінію фронту, Андрій радив
проходити велику кількість тренінгів, (деякі навіть по декілька разів), аби
збагачувати власний досвід та багато практикуватись.
Також журналіст зазначив важливість деяких речей,
котрі обов’язково стануть у нагоді: якісна техніка, павербанки, акумулятори,
аптечка, запас води, паливо, карімати, спальники, намети, інструменти та багато
іншого. Професійні пристрої для відеофільмування та фотозйомки мають забезпечувати
швидке фіксування подій, тому важливо використовувати якісне спорядження.
Важливо обирати зручний, теплий, зносостійкий одяг та
надійне взуття. Також журналіст повинен мати бронежилет синього кольору,
балістичні окуляри, шолом тощо. Досить часто репортери використовують
бронежилет чорного кольору, що суперечить міжнародним стандартам та дає змогу
ворогові легально вести вогонь по вас.
Найбільш небезпечною при виїзді на лінію фронту, як
зазначає Андрій, є дорога. Не потрібно поспішати, або ж нехтувати ПДР. Також
перевагою буде наявність кількох людей, які можуть та вміють керувати автівкою.
Кожен розуміє потенційну небезпеку та знає куди він
їде. Андрій наголосив що кожного разу він та його команда запитують один в
одного чи згодні вони їхати, можливо на фоні інстинктів відчувають небезпеку і
що варто залишитись. «Рішення їхати — це не рішення репортера або водія, це
рішення кожного окремо», - говорить Андрій.
Серед іншого журналіст розповідає про необхідні дії
під час знаходження кореспондента на позиціях. Варто намагатись мінімізувати
свою присутність біля військових, заради своєї ж безпеки. Одразу запитати де
укриття, що можна робити, а що несе потенційну небезпеку. Працювати потрібно
швидко та якісно, реагувати й логічно мислити.
Також потрібно заздалегідь проговорювати з офіцерами
та військовими, який матеріал можна висвітлювати, а який краще відкласти на
деякий час. Під час фільмування не варто забувати про факт вірогідності
повторного прильоту в те саме місце або ж поряд. Якщо це інтерв’ю військового
або ж офіцера, варто робити це в приміщенні або в бліндажі.
Андрій порадив нотувати та акцентувати новини на
цивільний аспект, персональні історії людей, розкривати цю тему та інформувати населення, яке живе на мирних
територіях.
Також у всіх присутніх була
можливість поставити питання через чат зустрічі. Питання найчастіше торкались
теми психологічного сприйняття та вигорання у важких умовах, на що Андрій давши
розгорнуту відповідь додав, що найважливішим є вміння адаптуватися до реалій, а
за ним приходить звичка миттєво реагувати на будь-які екстремальні ситуації.
Наприкінці лекції студенти подякували, зазначивши актуальність даної теми, адже у нинішній час важливо бути проінформованими та
готовими до всього.
автор тексту: Марина Нінічук (3ЖБ)