Дискримінація. Прикриття чи осмисленість?

    З кожним століттям суспільство стає все більш вихованим, толерантним  та надає перевагу рівним правам між людьми у більшості питань. Та чи не прикриття це для «галочки» і чи справді наш соціум навчився бути настільки ввічливим і демократичним?

 Роками слово «дискримінація», так як і «сексизм», вживалося переважно поруч з жіночою статтю. Тепер же з’явилося чимало законів, які визначають грубим порушенням та навіть злочином утиск прав жінки у світі. Це дає змогу жінкам відчувати себе на рівні з чоловіками, не боячись що про них скажуть чи подумають інші, упереджені в цьому питанні особи.

Що найцікавіше, лідерами у використанні жінки, як речі стала реклама. Виходячи на вулицю навіть ще рік тому, ми зустрічали купу біг-бордів, рекламних оголошень, плакатів, магазинних вивісок і т.д. з фотографіями напівоголених жінок, до того ж, не тільки світлинами полюбляла привертати увагу реклама. Для підсилення також використовували вислови що робили жінку в очах чоловіка нерозумним створінням, яке з подивом дивиться на телефон викликаючи таксі чи щось подібне.

Звісно, сьогодні зі збільшенням осмисленого суспільства, кількість такої реклами в рази зменшилася, але якщо говорити про її зникнення взагалі з усього суспільного простору, то над цим потрібно ще добре попрацювати.

В Україні дискримінація є беззаперечним явищем. Оцінити її масштаби досить складно через відсутність актуальної статистики. В своє чергу це питання є однією з проблем, яка не дозволяє на належному рівні удосконалювати закони та проводити якісну антидискримінаційну політику.  На даний час відсутня публічна статистика за поточний та минулий роки, але опрацювавши матеріали 2020 року, (оприлюднений уповноваженою українського уряду з питань гендерної політики Катериною Левченко), дізнаємося наступне: близько 200 тис. звернень до правоохоронних органів за фактами домашнього насилля відбулося у вищезазначеному році. Більш як 85% постраждалих — жінки. Сьогодні насилля є одним із проявів дискримінації про який варто згадувати постійно, бо попри загальновідомі дані, існує й певний відсоток замовчування таких неприйнятних дій.

З намаганнями відстоювати жіноцтво, у суспільстві сформувався таке поняття, як «фемінізм». Низка політичних, суспільних рухів, ідеологій та теоретичних парадигм, за права та можливості жінок. Також включає боротьбу з насиллям до жінок, мізогінією, сексизмом, гендерними стереотипами, створення можливостей для жінок у сфері освіти, економіки, медицини та ін. Кінцевою метою фемінізму є усунення сексизму та подолання гендерної нерівності.

Отже, підсумовуючи вищезазначене можна сказати, що уся світова спільнота впевнено прагне до рівності та свобод між громадянами, що більше, має вже й значні успіхи у своїх прагненнях. В Україні, як і в будь-якій іншій країні яку ми вважаємо демократичною та розвиненою, демонструють прагнення до боротьби за рівні права й можливості для жінок і чоловіків. Звідси, формуються різноманітні ініціативи, рухи й інструменти, що відстоюють право жінки на власний вибір та свободу. Попри це я впевнена, що дане питання буде мати свою актуальність ще не один десяток років, аби бути повністю довершеним. Головне досягти поставленої мети аби життя всіх людей на планеті було комфортним і безпечним.

 

Ткачук Анастасія, 2ЖА