Що означає бути студентом, викладачем, науковцем в країні, де триває війна? Як адаптувати освіту до нової реальності? Як вчити і вчитися під звуки повітряних тривог, у вимкненому світлі й неймовірним бажанням не зупинятись? Саме ці питання перебували в центрі уваги учасників III Міжнародної мультидисциплінарної конференції «Стійкість в освіті під час війни та глобальних викликів: українська перспектива», що відбулася 24–25 квітня 2025 року у Вінніпезі (Канада).
Організатори: Департамент германістики і славістики та Центр українських канадських студій Університету Манітоби; дослідники, освітяни і студенти з України, Канади, Німеччини та Польщі.
Науковий форум відкрили вітальними словами професори Джейсон Лебо-МакГоун та Штефан Єгер (Університет Манітоби), які підкреслили важливість підтримки української академічної спільноти та збереження наукового діалогу навіть в умовах війни.
Присутні вшанували пам’ять загиблих у російсько-українській війні хвилиною мовчання. Цей глибокий жест єдності нагадав, що кожне дослідження, кожна освітня ініціатива – це частина нашої боротьби за життя, свободу і майбутнє.
Серед багатьох виступів була й доповідь доц. кафедри журналістики, реклами та зв’язків з громадськістю Віталія Гандзюка (Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського), присвячена використанню штучного інтелекту у розвитку медіаграмотності серед студентів-журналістів. У добу інформаційної війни – це стратегічно важливий напрям.
Здобувачка ОС магістра Ірина Одобецька (ВДПУ імені Михайла Коцюбинського) представила тему інфодетоксу – як навчити молодь захищати себе від інформаційного перенавантаження та фейків у соцмережах.
За два дні конференції відбулося понад 70 доповідей і дискусій: від методик викладання у кризових умовах до цифрових інструментів, що змінюють освтіній процес, від історії до медіа, від соціальної роботи до мовної політики.
Освіта в часи війни – це не лише про знання. Це про пам’ять, цінності, стійкість і відвагу. Це про майбутнє, яке ми виборюємо щодня.