Скільки місць на кладовищі буде зайнято ними? Тими, кому не вдалося. Не вдалося видати роман, створити рок-гурт, написати картину, виграти премію, пробігти марафон, взяти гран-прі у конкурсі.
Їм не вдалося вирости. Хтось у свої чотири точно знав, що буде лікарем, а хто й поняття зеленого не мав, лише віртуозно будував найвищі вежі із піску.
Хтось не встиг зізнатися у коханні дівчинці із паралельного класу, показати мамі малюнок, який дбайливо ніс із садочка, або скуштувати торт на завтрашньому дні народження...
Їхні світлі, сповнені наївності та чистоти очі вмить потемніли, так і не пізнавши цього світу.
Поема, повість, лірика, епос, драма. Що вони могли б написати за своє життя? Що у ньому стало б кульмінацією? Де були б присутні сюжетні дірки, а де нелогічні дії героїв? Чим би все закінчилося, якби зненацька війна не ввірвалася у їхні кришталево-вразливі серця?
Вони ще не вміли читати між рядків, не знали, що таке метафора чи оксюморон. Вони писали недбало, із безліччю помилок і перекреслень, малювали квіточки на полях та відчайдушно намагалися довести всім значущість особисто написаних цитат.
Цитат, які лишилися логічно не доведеними. Речення – обірваними на пів слові, слова – розтерті через краплі сліз.
Поети, що не пізнали всієї болючої романтичності цього світу... Вони так і залишаться назавжди наодинці зі своїми сміливими незаплямованими мріями та особливим розумінням прекрасного у написаному.
Tags
заЖиве